Перша публікація українською мовою. Чи хочеться мені додому?

В мене часто питають чи хочеться мені повернутись додому, адже "ти так далеко поїхала, не шкодуєш"? Ні, не шкодую, бо я не та людина, яка може прив'язуватись до певного місця/міста. Я легко можу купити one-way ticket і не шкодувати про це. Інша справа - люди. Найболючіше було залишити там своє життя, свою підтримку, опору друзів. Залишити один розвирк сюжетної лінії свого життя, створити новий, невідомий і непередбачений. Я не сумую за батьками (на превеликій жаль, або на щастя), не сумую за минулим. Сумую за нейздійсненним майбутнім - ось що для мене найболючіше. Я хочу забрати до себе людей, які робили моє життя, без них дійсно важко, майже неможливо. Але я ставлюсь до цього, як до випробування, точніше, я намагаюсь це робити. Я так боялася прив'язуватись до людини, але це було неменучою подією. І тепер я наважилась поїхати назавжди, залишити все,чим я жила останні місяці. Тільки через це мені дуже важко тут пристосуватись і жити нормальним життям. А додому я не хочу. Ні в якому разі не повернулась би туди, якби не моя людина.